46. ћј“„ —ћ≈–“≤

Ќацистськ≥ окупанти стратили футбол≥ст≥в кињвського Ђƒинамої за перемогу над н≥мецькою командою.

÷ей м≥ф викривали вже ст≥льки раз≥в, що нав≥ть н≥¤ково буваЇ слухати екскурсовод≥в, ¤к≥ на кињвському стад≥он≥ Ђ—тартї продовжують розпов≥дати легенду рад¤нського аг≥тпропу, створену ще у 1950-т≥ роки Ц ¤к гравц≥ кињвського Ђƒинамої не встигли евакуюватис¤ ≥ лишилис¤ працювати при н≥мц¤х, ¤к змушен≥ були грати у футбол з сильною командою ЂЋюфтваффеї, ¤к н≥мц≥ п≥д загрозою смерт≥ вимагали в≥д ки¤н програти, але слабк≥ та виснажен≥ динам≥вц≥ розгромили натренованих суперник≥в ≥ були за це розстр≥л¤н≥ одразу п≥сл¤ матчу.

ѕро те, що в≥дбувалос¤ у  иЇв≥ насправд≥, розпов≥далос¤ у багатьох газетних та журнальних публ≥кац≥¤х, але остаточно розставила ус≥ крапки над Ђ≥ї книга ¬олодимира ѕристайка [126], де з≥брано практично ус≥ документи (аф≥ш≥, фотограф≥њ, протоколи допит≥в тощо), ¤к≥ мають в≥дношенн¤ до ц≥Їњ справи. ѕравда ви¤вл¤Їтьс¤ простою й буденною.  оманду майстр≥в кињвського Ђƒинамої було евакуйовано, але восьмеро гравц≥в з р≥зних причин залишилис¤ у окупованому м≥ст≥. Ќевдовз≥ вс≥ вони почали працювати на хл≥бозавод≥ є 1, директор ¤кого …озеф  орд≥к був великим аматором спорту, зокрема, футболу. —аме в≥н створив при хл≥бозавод≥ команду Ђ—тартї, до ¤коњ залучив ще к≥лькох колишн≥х динам≥вц≥в ≥ гравц≥в кињвського ЂЋокомотивуї, котр≥ також лишилис¤ в  иЇв≥. ƒехто з них Ц ¤ка ганьба! Ц нав≥ть служив у пол≥ц≥њЕ

” червн≥Цсерпн≥ 1942 року Ђ—тартї пров≥в дес¤ть матч≥в Ц з командами н≥мецьких та угорських окупац≥йних частин та з ≥ншими кињвськими командами Ц ≥ вс≥ виграв, забивши 56 мТ¤ч≥в ≥ пропустивши лише 11. ∆оден з цих матч≥в не мав пол≥тичного п≥дірунт¤, у жодному в≥д ки¤н не вимагали п≥ддатис¤ ≥ тим паче не карали за результат. ј базою дл¤ майбутнього м≥фу стала передостанн¤ гра, ¤ка в≥дбулас¤ на стад≥он≥ Ђ«ен≥тї 9 серпн¤.

”кладач≥ штучно створеноњ легенди примудрилис¤ нев≥рно викласти ус≥ реал≥њ цього поЇдинку, окр≥м х≥ба що результату Ц ки¤ни справд≥ перемогли з рахунком 5:3. ¬се ≥нше Ц вигадки. Ќ≥мецька команда не називалас¤ ЂЋюфтваффеї ≥ не була Ђзб≥рною ас≥в √ер≥нгаї Ц вона мала назву Ђ‘лакельфї (Ђ«ен≥ткаї) ≥ складалас¤ з зен≥тник≥в та льотчик≥в з розквартированих у  иЇв≥ частин. Ђ—тартї, вийшовши на поле у червоних футболках, не збиравс¤ дражнити нацист≥в Ц просто ≥ншоњ форми у команди не було. Ќ≥мц≥ не груб≥¤нили на пол≥ Ц навпаки, за документованими св≥дченн¤ми, грубощ≥в припускалис¤ саме динам≥вц≥, ¤к≥ Ђзламалиї принаймн≥ одного гравц¤ Ђ‘лакельфаї. —удд¤ не п≥дсуджував н≥мц¤м Ц навпаки, газета м≥ськоњ управи у зв≥т≥ про гру в≥дзначила к≥лька його помилок на користь ки¤н. Ќарешт≥, ¤к видно з аф≥ш≥, це був вже другий матч, матч-реванш Ц у перш≥й гр≥ з Ђ‘лакельфомї 6 серпн¤ Ђ—тартї перем≥г ще переконлив≥ше Ц 5:1.

«вичайно ж, п≥д час перерви н≥мецьк≥ оф≥цери не заходили у розд¤гальню до ки¤н з пропозиц≥Їю Ђздатиї гру (з цього приводу прокуратура √амбурга у 1974 та 2005 роках провадила спец≥альн≥ розсл≥дуванн¤), п≥сл¤ матчу стад≥он не оточували жандарми з собаками ≥ динам≥вц≥в н≥хто не арештовував. —уперники дружньо сфотографувалис¤ на згадку ≥ мирно роз≥йшлис¤ по дом≥вках. ¬т≥м, це ще не прив≥д, щоб у¤вл¤ти н≥мц≥в такими соб≥ культурними та справедливими окупантами Ц у  иЇв≥ вони поводилис¤ ¤к свав≥льн≥ та жорсток≥ загарбники, ≥ на те Ї безл≥ч доказ≥в, у тому числ≥ й подальша дол¤ кињвських футбол≥ст≥в.

—правжн≥м Ђматчем смерт≥ї ви¤вилас¤ дл¤ динам≥вц≥в наступна гра Ц з ≥ншою кињвською командою Ђ–ухї, ¤ку вони 16 серпн¤ розгромили 8:0. —кор≥ш за все, п≥сл¤ цього приниженн¤ (¤ке до того ж було вже не першим) кер≥вники Ђ–ухуї вир≥шили помститис¤ ≥ донесли в гестапо, що колишн≥ гравц≥ Ђƒинамої Ц кадров≥ сп≥вроб≥тники Ќ ¬— ≥ агенти рад¤нськоњ розв≥дки. «а цим доносом ус≥ динам≥вц≥ були заарештован≥ (гравц≥в ЂЋокомотивуї н≥мц≥ не ч≥пали) ≥ в≥дправлен≥ до —ирецького концтабору.

ќстанн≥м часом зТ¤вилос¤ припущенн¤ [133], що динам≥вськ≥ футбол≥сти ≥ справд≥ були залишен≥ у тилу ворога з розв≥дувально-диверс≥йною метою, але ц¤ верс≥¤ не знаходить вагомоњ документальноњ п≥дтримки. «а документами ж Їдиним справжн≥м розв≥дником серед гравц≥в ви¤вивс¤ ћикола  оротких, ¤кий загинув у гестап≥вських кат≥вн¤х восени 1942 року. “од≥ ж був убитий (в≥рог≥дно, при спроб≥ втеч≥) ще один динам≥вець Ц ќлександр “каченко. ўе троЇ спортсмен≥в загинули в лютому 1943 року Ц у концтабор≥ м≥ж вТ¤зн¤ми та охороною сталас¤ сутичка, п≥сл¤ ¤коњ н≥мц≥ показово розстр≥л¤ли кожного третього. —еред жертв опинилис¤ ћикола “русевич, ≤ван  узьменко та ќлекс≥й  лименко. ¬же у наш час, 1999 року, в похованн≥ страчених вТ¤зн≥в —ирецького концтабору знайшли футбольн≥ бутсиЕ

« динам≥вц≥в, що лишилис¤ жив≥, ѕавло  омаров вир≥шив п≥ти з н≥мц¤ми, а ≥нш≥ Ц ћакар √ончаренко, ‘ед≥р “ютчев, ћихайло —виридовський та ћихайло ѕутист≥н Ц втекли з концтабору при наближенн≥ рад¤нських в≥йськ ≥ переховувалис¤ до остаточного визволенн¤  иЇва. „ек≥сти одразу ж почали т¤гати њх на допити, ≥, певно, саме вони, прагнучи виправдати себе, мимовол≥ започаткували легенду про Ђматч смерт≥ї.

—в≥дк≥в матч≥в Ђ—тартуї з Ђ‘лакельфомї було не так вже й багато, а п≥сл¤ в≥йни лишилос¤ ще менше. ‘акт проведенн¤ гри з н≥мц¤ми ≥ факт розстр≥лу динам≥вц≥в народна у¤ва легко склала докупи, створивши основу легенди. Ќазву ж Ђматч смерт≥ї вигадав ще у 1946 роц≥ в≥домий письменник Ћев  асс≥ль, ¤кий збиравс¤ докладно писати про цей двоб≥й, але згодом (певно, д≥знавшись про ≥стину) в≥дмовивс¤ в≥д свого задуму. ћенш принципов≥ л≥тератори Ц ѕетро —Їверов та Ќаум ’алемський Ц видали 1958 року книгу Ђќстанн≥й поЇдинокї, за мотивами ¤коњ було п≥зн≥ше зн¤то ф≥льм Ђ“рет≥й таймї. ” цих творах легенда набула остаточного вигл¤ду. “епер це був ¤скравий приклад спротиву окупантам Ц саме те, що було вкрай потр≥бне рад¤нськ≥й пропаганд≥, оск≥льки справжнЇ кињвське п≥дп≥лл¤ п≥д час в≥йни д≥¤ло не дуже ефективно. “од≥ ж загиблих учасник≥в Ђматчу смерт≥ї нагородили посмертно медал¤ми Ђ«а в≥двагуї, а живих Ц медал¤ми Ђ«а бойов≥ заслугиї.

ѕоказово, що ще 1966 року було надруковано знаменитий ЂЅабин ¤рї јнатол≥¤  узнЇцова, де автор Ц живий св≥док Ц ц≥лком в≥рно розпов≥дав про матч≥ Ђ—тартуї. јле тод≥ на ц≥ св≥дченн¤ не звернули уваги, а невдовз≥  узнЇцов став ЂнЇвозвращенцемї, ≥ його книгу було заборонено. ј легенда про Ђматч смерт≥ї вже закр≥плювалас¤ у камен≥ Ц 1971 року на стад≥он≥ Ђƒинамої встановили памТ¤тник чотирьом загиблим гравц¤м (ќлександров≥ “каченку не знайшлос¤ м≥сц¤ в оф≥ц≥йному пантеон≥, певно, через те, що до арешту в≥н служив у пол≥ц≥њ). —тад≥он, де в≥дбувалас¤ гра, перейменували з Ђ«ен≥туї на Ђ—тартї, ≥ 1981 року там зТ¤вивс¤ монумент на честь Ђматчу смерт≥ї.

÷е була кульм≥нац≥¤ м≥фу, ¤кий розв≥нчали вже п≥сл¤ пад≥нн¤ –ад¤нського —оюзу. –озв≥нчали разом з багатьма ≥ншими Ц та що не каж≥ть, а саме цю ≥стор≥ю шкода найб≥льшеЕ

ѕовну друковану верс≥ю книги можна замовити тут.

 

Используются технологии uCoz