23. ќ—“–≤¬ «ћ≤ѓЌ»…

ѕрогравши суперечку з –умун≥Їю щодо острова «м≥њного, ”крањна зазнала значних територ≥альних та економ≥чних втрат.

÷ей м≥ф зобов'¤заний своњм блискавичним народженн¤м насамперед засобам масовоњ ≥нформац≥њ, ¤к≥ сенсац≥йними заголовками та поверхневими коментар¤ми суттЇво спотворили р≥шенн¤ √аазького ћ≥жнародного —уду у справ≥ Ђ–умун≥¤ Ц ”крањнаї. ѕевну роль в≥д≥грало й загальне критичне ставленн¤ украњнц≥в до владних ≥нститут≥в Ц значна частина населенн¤ п≥дсв≥домо вже була налаштована на програш в≥тчизн¤них дипломат≥в. Ќарешт≥, п≥длили ол≥њ у вогонь ≥ опоненти д≥ючоњ Ђпомаранчевоњї влади, значно переб≥льшуючи масштаби процесу ≥ безапел¤ц≥йно трактуючи його п≥дсумки ¤к поразку держави.

якщо ж п≥д≥йти до справи з фахових позиц≥й (чи хоча б з позиц≥й здорового глузду) та ретельно проштуд≥ювати р≥шенн¤ суду [1], д≥йсн≥сть ви¤витьс¤ набагато оптим≥стичн≥шою. ѕоказово, що два виданн¤, ¤к≥ вдалис¤ до об'Їктивного анал≥зу, д≥йшли практично однакових висновк≥в ([137], [122]), дарма що належать до протилежних пол≥тичних табор≥в. ÷их висновк≥в ц≥лком достатньо, щоб повн≥стю спростувати найнов≥ший украњнський м≥ф.

ѕочнемо з найб≥льш категоричного (≥ найбезглузд≥шого) з численних хибних переконань щодо «м≥њного, а саме з твердженн¤, що ”крањна внасл≥док суперечки втратила частину своЇњ територ≥њ. ÷е ц≥лковитий нонсенс, оск≥льки за √ельс≥нгською угодою 1975 року державн≥ кордони у ™вроп≥ визнан≥ непорушними, ≥ ћ≥жнародний —уд розгл¤дати такий позов просто б не став 1. “ому, ск≥льки б румуни не проголошували «м≥њний своЇю споконв≥чною землею 2, на оф≥ц≥йному р≥вн≥ в≥д под≥бних гасел кер≥вництво держави утримувалос¤, ≥ до позову ц≥ претенз≥њ не ув≥йшли. «м≥њний разом з 12-мильною зоною територ≥альних вод навколо нього ¤к був, так ≥ залишивс¤ украњнською територ≥Їю, що було закр≥плено ще в м≥ждержавному ƒоговор≥ 2003 року [41]. —уперечка точилас¤ виключно навколо економ≥чноњ зони „орного мор¤, тобто про те, хто ≥ де буде добувати корисн≥ копалини (та ловити рибу) у нейтральних водах.

јле ж частину ц≥Їњ економ≥чноњ зони ”крањна все ж таки втратила? як не дивно, однозначно в≥дпов≥сти на це питанн¤ неможливо. –≥ч у т≥м, що економ≥чна зона навколо «м≥њного взагал≥ н≥коли не була розмежована, ≥ –умун≥¤ сперечалас¤ за нењ ще з –ад¤нським —оюзом. ÷ей конфл≥кт так ≥ залишивс¤ невир≥шеним, тому не можна точно вказати, ¤ку саме частину шельфу 3 успадкувала незалежна ”крањна, а в≥дтак не можна ≥ визначити, ск≥льки саме квадратних к≥лометр≥в було в нас в≥д≥брано р≥шенн¤м суду.

«розум≥ло, практично жоден «ћ≤ про цю обставину нав≥ть не згадав, але ¤кщо вз¤ти њњ до уваги, стаЇ очевидним, що величезн≥ втрати ”крањни Ц лише ≥люз≥¤. ѕричому ≥люз≥¤ суто оптична: враженн¤ ганебноњ поразки складаЇтьс¤ п≥д впливом широко розтиражованоњ територ≥альноњ схеми конфл≥кту. ”с≥ коментатори п≥дкреслюють, що з≥ сп≥рноњ зони ”крањн≥ перепало лише близько 20% (горизонтальна штриховка), ≥ це справд≥ так. јле ж сп≥рна зона Ц це не т≥льки претенз≥њ –умун≥њ до ”крањни (штрихова л≥н≥¤), а й зворотн≥ претенз≥њ ”крањни до –умун≥њ (штрих-пунктирна л≥н≥¤)! ≤ ¤кщо вже рахувати, ск≥льки украњнськоњ економ≥чноњ зони в≥д≥йшло до –умун≥њ, це територ≥альне море враховувати не можна Ц не могла ж –умун≥¤ в≥д≥брати в нас те, що й без того њй належало.

ј тепер спробуЇмо бодай приблизно оц≥нити реальн≥ украњнськ≥ втрати. “≥льки вираховуватимемо њх не за розмежуванн¤м сп≥рноњ зони, а б≥льш природним ≥ наочним шл¤хом, пор≥внюючи площу украњнськоњ зони до конфл≥кту ≥ п≥сл¤ нього. ƒл¤ цього потр≥бно провести на схем≥ ще одну л≥н≥ю Ц розмежуванн¤, ¤ке пропонував колись —–—– (бл≥да жирна л≥н≥¤). Ќавр¤д чи незалежна ”крањна розраховувала б на б≥льше, тому ц¤ л≥н≥¤ в≥докремлюЇ максимальну частину шельфу, ¤ку можна було називати украњнською. –умун≥¤ претендувала на 3700 кв. км украњнськоњ економ≥чноњ зони п≥вн≥чн≥ше ц≥Їњ л≥н≥њ, але за р≥шенн¤м √аазького суду (чорна жирна л≥н≥¤) ≥й д≥ставс¤ лише вузький трикутник (густа вертикальна штриховка) на п≥вденний сх≥д в≥д «м≥њного площею близько 950 кв.км. ÷е ≥ Ї максимально можлив≥ д≥йсн≥ втрати ”крањни ≥ водночас ус≥ здобутки румунськоњ сторони, вимоги ¤коњ, таким чином, суд задовольнив аж на 26%.

—л≥д додати також, що перевести Ђеконом≥чну поразкуї ”крањни в ¤к≥сь реальн≥ показники також неможливо. ¬≥домо, що потужн≥сть поклад≥в газу ≥ нафти на сп≥рн≥й д≥л¤нц≥ шельфу становить в≥дпов≥дно 100 м≥ль¤рд≥в кубометр≥в та 10 м≥льйон≥в тонн. јле, ¤к ви¤вл¤Їтьс¤, це нав≥ть не результати геолог≥чноњ розв≥дки, а лише експертн≥ оц≥нки [134], до того ж вперше озвучен≥ румунською стороною у ¤кост≥ Ђпсихолог≥чноњ п≥дготовкиї до поданн¤ позову. ƒл¤ –умун≥њ це, можливо, ц≥ле вуглеводневе ≈льдорадо, а от украњнськ≥й промисловост≥ ледь вистачило б на п≥втора-два роки, та ще довелос¤ б вкладати чимал≥ грош≥ у глибоководне бур≥нн¤ та доставку газу ≥ нафти до узбережж¤. ƒо того ж, основна частина розв≥даних родовищ на шельф≥ (21 з 25) так ≥ залишилас¤ в украњнськ≥й зон≥.

јле чи не могла ”крањна взагал≥ в≥дмовитис¤ в≥д судового розгл¤ду, залишивши шельф навколо «м≥њного у статус≥ сп≥рноњ територ≥њ? ѕринаймн≥ не втратили б н≥чого... “акий вар≥ант був би можливий, ¤кби не украњнсько-румунський догов≥р 1997 року, до ¤кого було долучено окрему угоду щодо вир≥шенн¤ поточних сп≥рних питань [40]. «окрема, пункт h розд≥лу 4 ц≥Їњ угоди передбачав, що у випадку, коли сторони не зможуть домовитис¤ про розмежуванн¤ континентального шельфу та виключних економ≥чних зон, справа про дел≥м≥тац≥ю буде вир≥шена ћ≥жнародним —удом ќќЌ на проханн¤ будь-¤коњ ≥з стор≥н. —аме це й в≥дбулос¤ 16 вересн¤ 2004 року, коли –умун≥¤ подала св≥й позов 4. ќскаржити його означало дл¤ ”крањни порушити м≥жнародну угоду, що т¤гло за собою нев≥дворотн≥ негативн≥ насл≥дки, ≥ сумн≥вний у економ≥чному план≥ шельф цього ¤вно не був вартий. Ќатом≥сть цив≥л≥зоване розв'¤занн¤ багатор≥чного конфл≥кту п≥шло лише на користь м≥жнародному ≥м≥джу ”крањни 5. ƒо реч≥, украњнська сторона погодилас¤ виступати в≥дпов≥дачем ще за каденц≥њ ѕрезидента  учми, отже Ђпомаранчевуї владу аж н≥¤к не можна критикувати за цю згоду.

¬т≥м, можливо, Ђпомаранчев≥ї в≥дпов≥дальн≥ за неналежний р≥вень веденн¤ процесу, ¤кий можна було й не програвати? “ут сл≥д враховувати принципову позиц≥ю ћ≥жнародного —уду: в≥н н≥коли дос≥ не вир≥шував суперечки повн≥стю на користь одн≥Їњ з≥ стор≥н, тобто сам факт подач≥ ≥ прийому позову вже означав, що ”крањна обовТ¤зково щось втратить. “ому у в≥дпов≥дь на румунський позов вимушено зТ¤вилис¤ украњнськ≥ претенз≥њ на територ≥альне море на п≥вдень в≥д «м≥њного, ¤ке н≥коли ран≥ше не було предметом суперечки. «наючи, що ћ≥жнародний —уд завжди виносить компром≥сн≥ вердикти, представники украњнськоњ сторони 6 зажадали ¤комога б≥льше, щоб максимально зменшити можлив≥ втрати. ћожна вважати, що њм це вдалос¤, але ц≥ною по¤ви аж двох нов≥тних м≥ф≥в Ц не т≥льки щойно розгл¤нутого м≥фу про велетенськ≥ збитки, а й ще одного Ц про оф≥ц≥йно визнаний остр≥вний статус «м≥њного.

”крањнська позиц≥¤ у √ааз≥ базувалас¤ саме на доведенн≥ того, що «м≥њний Ї не скелею, ¤к напол¤гали румуни, а повноц≥нним островом, ≥ його сл≥д вважати частиною береговоњ л≥н≥њ Ц тод≥ економ≥чна зона навколо нього суттЇво розширювалас¤ б на користь ”крањни. «аради цього у розвиток «м≥њного були вкладен≥ чимал≥ кошти, ≥ житт¤ на ньому значно пожвав≥шало. јле цього ви¤вилос¤ замало дл¤ позитивного р≥шенн¤ ћ≥жнародного —уду у ц≥й частин≥ справи. «араз запанувала думка, що р≥шенн¤ це було соломоновим, тобто суд таки визнав «м≥њний островом, хоча до береговоњ л≥н≥њ все одно не включив. ѕроте це не в≥дпов≥даЇ д≥йсност≥: з матер≥ал≥в процесу вит≥каЇ, що √аазький суд вихитривс¤ не визнати «м≥њний ан≥ островом, ан≥ скелею, застосувавши ухильне визначенн¤ Ђприродне утворенн¤, що називаЇтьс¤ ќстр≥в «м≥њнийї (Ђa natural feature called SerpentsТ Islandї), в ¤кому слово Ђостр≥вї Ї лише частиною назви, а не географ≥чним терм≥ном.

 

1 јналог≥њ з в≥докремленн¤м  осова в≥д —ерб≥њ тут недоречн≥, оск≥льки под≥њ у  осов≥ Ї насл≥дком протир≥чч¤ двох фундаментальних принцип≥в сучасноњ геопол≥тики Ц непорушност≥ кордон≥в та права нац≥й на самовизначенн¤. ” випадку з≥ «м≥њним под≥бного протир≥чч¤ немаЇ, отже кос≥вський випадок не може слугувати прецедентом дл¤ перегл¤ду кордон≥в.

2 –умун≥¤ втратила «м≥њний за п≥дсумками ƒругоњ св≥товоњ в≥йни. ¬≥н разом з навколишн≥ми територ≥альними водами в≥д≥йшов до –ад¤нського —оюзу, а в≥дтак з 1991 року Ц до ”крањни.

3 “ут ≥ дал≥ слово Ђшельфї вживаЇтьс¤, так би мовити, у побутовому сенс≥, ¤к спрощене визначенн¤ д≥л¤нки дна поблизу берега. Ќадм≥рне використанн¤ цього терм≥ну журнал≥стами, що писали про «м≥њний, призвело до п≥дм≥ни пон¤ть: масовий читач став вважати, що шельф Ц це синон≥м економ≥чноњ зони. Ќасправд≥ ж п≥д шельфом геологи розум≥ють прибережну смугу морського чи океанського дна, ¤ка прост¤гаЇтьс¤ до р≥зкого зб≥льшенн¤ глибин Ц власне, занурену у воду частину материка. ∆одного економ≥чного п≥дірунт¤ цей терм≥н не маЇ.

4 –умунська сторона могла подати позов ≥ ран≥ше Ц вона здобула це право п≥сл¤ укладенн¤ ƒоговору 2003 року про режим державного кордону. «вол≥канн¤ було викликане тим, що –умун≥¤ вступала до Ќј“ќ ≥ за статутом ц≥Їњ орган≥зац≥њ не повинна була перебувати у стан≥ територ≥ального чи економ≥чного конфл≥кту.

5 ¬ердикт √аазького суду був одностайним, що трапл¤Їтьс¤ дуже р≥дко ≥ св≥дчить про максимальну повноту розгл¤ду справи. Ќе витримуЇ критики звинуваченн¤ псевдопатр≥от≥в, н≥бито ћ≥жнародний —уд був пронат≥вським, а тому необ'Їктивним ≥ заздалег≥дь налаштованим на користь –умун≥њ. Ќасправд≥ лише 5 з 15 член≥в судд≥вськоњ колег≥њ представл¤ли крањни Ќј“ќ, а судд¤ з≥ —получених Ўтат≥в взагал≥ був делегований ”крањною.

6 „омусь вважаЇтьс¤, що у √аазькому суд≥ ”крањну представл¤ли лише сп≥вроб≥тники нашого ћ«—. Ќасправд≥ ж украњнську (¤к, звичайно, й румунську) команду було укомплектовано також досв≥дченими правниками з ≥нших крањн.

ѕовну друковану верс≥ю книги можна замовити тут.

 

Используются технологии uCoz